Популярне

Чоловік з Тернопільщини самотужки подова алкогольну залежність

Що таке алкоголізм, що робити, якщо вирішив припинити вживати, а не можеш, про життя після одужання розповів алкозалежний, який пиячив понад 30-ть років. А коли втратив все, що було важливе для нього у житті, кинув пити.

Історія залежності Ореста розпочалась ще з шкільних років, йому було 13-ть, коли він вперше взяв чарку до рук, а потім 33 роки її не випускав. (прим. ред. задля збереження анонімності ім’я героя змінено)   - Я почав пити в 13 років, ріс я у благополучній сім’ї, у мене немає близьких алкоголіків, - розповідає чоловік. - Був дуже хорошим учнем в школі, звик бути кращим і першим у всьому. І коли я перший раз потрапив на гулянку, на якій був алкоголь, я єдиний з усіх однокласників, які були зі мною там, напився до "відключки". Я ж у всьому був найкращий, тому й пити мав якнайкраще. У пана Ореста стаж вживання алкоголю - 33 роки, і він називає себе алкоголіком. Каже, головне -  пам’ятати, що залежність не виникає відразу.   - Мені подобалось бути у компанії старших друзів, завжди здавалось, що я крутий, бо можу пити на рівні з ними, - каже він. - Потім студентські роки теж я від сесії до сесії жив весело, бо постійно вживав алкоголь. Дози почали збільшуватись  Далі чоловік отримав два дипломи, згодом одружився із іноземкою, виїхав на постійне місце проживання за кордон, займався науковою роботою і весь цей час продовжував вживати алкоголь.  - Дози збільшувались, і вже в 34 роки я зрозумів, що алкоголік, - каже пан Орест. - Тоді усвідомив, що у мене серйозні проблеми із алкоголем, але думав, що зможу покинути пити самостійно. 12 років свого життя чоловік витратив на невдалі спроби кинути вживати спиртне. - Я втратив все, що мав в житті: сім’ю, роботу, друзів. Я повернувся із-за кордону в Україну, і тут виявився непотрібним, зі своїми дипломами, - каже пан Орест.   В Україні чоловік пішов працювати на будівництво, щоб не вмерти з голоду і пив все більше й більше.  - У 45 років я вже не хотів жити, бо розумів, що покинути пити я не можу, а жити отак я не хочу, - каже він. Тверезий уже 13 років Але в 46 років залежний випадковим чином потрапив до спільноти анонімних алкоголіків.  - Мій друг студентських років запропонував прийти на збори. І коли я прийшов, то відразу зрозумів, що це те, що мені треба зараз, - каже чоловік. - Я знайшов людей, які мене розуміють, підтримують і не засуджують. Я зачепився за них, як за якір, і з часом почав одужувати. На сьогоднішній день пан Орест тверезий уже майже 13 років, впродовж цього часу він жодного разу не зірвався і вірить, що вже ніколи не візьме до рук чарку.  - У мене налагоджується життя, - каже чоловік. - Зараз у мене нова сім’я та робота на якій мене цінують. А також я займаюсь, як в нас у спільноті це називають, служіння - це допомога іншим алкоголікам. Орест вчить інших відпочивати тверезо, танцювати тверезо, ходити на шашлики на тверезу голову , врешті-решт просто жити , не вживаючи алкоголь. Він на власному прикладі показує їм, що кинути пити можливо і після цього життя стане набагато кращим.

 

Олександр Микитів
Всі статті автора

Тернопіль

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією