Популярне

Українці дають "на чай" навіть поганим офіціантам

Часто відвідувати кав’ярні можуть дозволити собі не більше 18% офісних працівників. Лише 8% відсотків опитаних відвідують подібні заклади практично щодня.

Більшість офісних працівників (60%) відвідує кав’ярні та ресторани кілька разів на місяць. Ще 13% опитаних практично ніколи не ходять в заклади громадського харчування.

Кафе найчастіше відвідують для того, щоб посидіти з друзями, випити кави або пообідати. Рідше в закладах вечеряють, святкують, проводять романтичні та ділові побачення. Снідати в кав’ярні для українських офісних працівників справа і зовсім незвична.

Обираючи кафе, офісні працівники жадають оригінальності. 43% опитаних віддадуть перевагу немережевим оригінальним закладам, і лише чверть – добре знайомим мережевим кафе. Ще 34% зовсім не звертають уваги на те, оригінальний ресторан чи мережевий.

Незважаючи на потяг до оригінальності, головними критеріями вибору кафе або ресторану залишаються смачна кухня, ціни, атмосфера закладу та якість обслуговування. А ось статус, наявність Wi-Fi або вільних столиків у будь-який час не настільки важливі для відвідувачів.

У скупості українців звинуватити не можна: чайові в ресторанах вони залишають майже завжди – 93% випадків. 72% опитаних залишають на чай завжди або майже завжди, а 21% – лише якщо їм сподобався заклад. Принципово не залишають бонусів офіціантам лише 5% опитаних, ще 2% погодяться залишити винагороду, лише якщо вона включена в рахунок. Питання лише в сумі чайових.

Найчастіше розмір винагороди знаходиться в межах 10% від суми чека (38%). Рідше клієнти орієнтуються на 5% від розміру замовлення. 31% опитаних визначають розмір додаткової винагороди залежно від якості обслуговування. А ось дуже великі або дуже маленькі чайові залишають вкрай рідко – у 1-3% випадків.

На розмір чайових можуть вплинути проблеми, з якими відвідувачам найчастіше доводиться мати справу в українських кафе та ресторанах. Це може бути тривале очікування замовлення, погане обслуговування або недостатня вентиляція приміщення. Часті також скарги на шум, гучну музику, несмачні страви, маленькі порції і відсутність вільних столиків. А ось на нечесний розрахунок або інші шахрайства з чеком опитані скаржаться дуже рідко.

Зіткнувшись з поганим обслуговування, відвідувачі кафе воліють більше туди не ходити (77%) або не залишають офіціантові чайових (54%). Робити зауваження офіціанту стане лише третина опитаних. Ще 26% постараються скоріше піти. Скандалити в подібній ситуації українці не люблять: скаржитися адміністраторові підуть лише 11%, а запис у книгу скарг зроблять всього 6% опитаних.

Українським офіціантам, на думку респондентів, найбільше не вистачає ввічливості та хорошого знання меню. А ще такту, уміння бути непомітним, чесності й акуратності. Зате шарм і приємна зовнішність в обслуговуючого персоналу в кафе зустрічаються з надлишком, вважають опитані.

Директор ресторану «Російський клуб КУЛЬТ РА» Олександр Ваврик так прокоментував ситуацію на ринку: «У «Руському клубі Культ РА» ми завжди намагаємося показати нашим співробітникам всю багатогранність і перспективність професії офіціанта. Робота в «Культі Ра» зобов’язує офіціанта бути інтелігентною людиною, швидко орієнтуватися в будь-яких ситуаціях і розбиратися в людях, сприяти створенню в ресторані невимушеної, вільної обстановки, в якій кожен відвідувач відчував би себе бажаним гостем. Ми проводимо для офіціантів різні тренінги, радимо літературу, розбираємо разом цікаві кейси та ситуації – це допомагає у формуванні висококваліфікованого, дружнього колективу, де кожен бачить цікаві для себе перспективи у ресторанній справі».

Престижною професію офіціанта вважають лише 18% офісних працівників. Ще майже половина (47%) упевнена, що престижність залежить від того, в якому закладі офіціант працює. 35% вважають, що професія офіціанта може бути лише тимчасовим зайняттям.

Олександр Ваврик переконаний: брак професіоналізму в офіціантів існує тому, що в більшості випадків вони не сприймають цю роботу як можливість будувати кар’єру. «Вони думають, що, працюючи офіціантами, просто зможуть перечекати період, поки не закінчать університет, поки не трапиться щось більш в загальноприйнятому розумінні «престижне». Тому у них часто відсутня мотивація вдосконалювати свої навички подачі страв і спілкування з клієнтами. В основному офіціанти – це молоді люди віком до 28-ми років, а в середньому – 18-22 роки, що їм максималізм, який ще не пройшов, не дає можливості обслуговувати непомітно, не реагуючи на будь-які випади клієнтів. Саме тому серед офіціантів спостерігається велика плинність кадрів, а їхні навички та вміння залишають бажати кращого. Якщо говорити детальніше про престижність професії офіціанта, то в Україні дійсно ця робота сприймається як якийсь «перевалочний пункт». У багатьох же країнах Європи ми бачимо зовсім іншу картину: середній вік офіціантів на 3-5 років більший ніж у нас і часто молоді люди чітко бачать перспективу свого подальшого розвитку в сфері ХоРеКа» – говорить фахівець.

Дані було отримано в результаті опитування зареєстрованих користувачів сайту hh.ua. В опитуванні взяли участь 546 респондентів з різних регіонів України.

Бізнес

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією