Популярне

У тернопільському нічному клубі дах мало не впав на людей

У ніч з 16 на 17 травня на перший погляд звичайний відпочинок у розважальному закладі закінчився для двох студенток одного з вузів Тернополя зіпсованим настроєм та здоров’ям, стресом і переляком.

Спочатку на них, розповідають дівчата, прямо зі стелі упав сильний напір холодної води. Розгублені і приголомшені вони вискочили з-за столу, але вже наступної миті зрозуміли: найстрашніше все ж чекало попереду. Після несподіваного та крижаного «душу» на підлогу рухнув ще й чималий шматок стелі. Однак і це ще не все. Після усього пережитого, замість хоча б елементарних слів вибачення, студенток вигнали на вулицю та ще й нахамили.

«Нічого ж не сталося, ви не травмовані… Ну й що з того, що ти мокра, на дворі і так падає дощ!, — щось на зразок цього говорив мені персонал закладу, — розповідає одна з дівчат. — Я прийшла додому — всю морозить, трясе. Горло й досі болить… До того ж тепер у нас виробився якийсь рефлекс — куди б не заходили, відразу ж машинально підводимо очі вверх, чи, бува, знову щось не впаде на голову…»

Марія і Оксана (імена змінено — прим. авт.) вже подали письмову заяву в Тернопільське обласне управління у справах захисту прав споживачів. Там пообіцяли розібратися — провести перевірку. А ще аби застерегти від подібних неприємностей інших, дівчата звернулися у пресу. Попередили, що бояться за себе, а тому й не хочуть, аби у статті були надруковані їхні справжні ініціали.

«Ми здали державний екзамен, тож вирішили відзначити це з одногрупниками, — розповідають дівчата. — Замовили столик у нічному клубі «Холідей», що у приміщенні торговельно-розважального комплексу «Подоляни». До цього бували там нечасто, а тепер вже й взагалі не маємо бажання йти туди знову… Перед тим, як усе сталося, пригадуємо звернули увагу на те, як адміністратор ходив і прислуховувався, щось придивлявся. Складається враження, ніби знав: щось не так. Але про можливу небезпеку, що в буквальному сенсі нависла над нашими головами, не попередив ніхто…

Було десь за п’ятнадцять хвилин до третьої години ночі, коли нас раптово накрив сильний потік холодної води. Такий, що зносив усе на своєму шляху. Ми якраз сиділи за столиком, одна біля одної поруч. Водою залило наш столик, наше замовлення, та й ми обидві змокли до ниточки. Намокли й наші речі, серед яких і мобільний телефон. Ми швидко вибігли з-за столу, що й, очевидно, і врятувало нас. Невдовзі щось затріщало, і наступної миті у низ полетів ще й шматок стелі. Це не був гіпсокартон, а, швидше, дерево. Щось дуже важке, бо, падаючи, ще зачепило кондиціонер, який від цього аж похилився…

До нас ніхто не підійшов, не поцікавився хоча б що з нами. Ми самі звернулися до бармена, на що той сказав: «Тікайте звідси». Прибігли прибиральниці, заходилися черпати відрами воду. В цей момент увімкнули повільну музику, і всі, як ні в чому не бувало, продовжили танцювати. Прийшли майстри, збіглося багато людей, тобто, персоналу. Але нікому не було діла до нас. Ми просили в офіціантки покликати адміністратора, а вона мовляв, я не секретарка. Потім, коли, нарешті, через півтори години він до нас підійшов, то лише сказав: «Я не відповідаю за це, звертайтеся до директора». Ми залишили свій номер телефону, бо той пообіцяв, що директор обов’язково нам зателефонує».

Згодом, стверджують студентки, їм наказали покинути клуб, бо він уже закривається. Наступного дня, так і не дочекавшись дзвінка, вони знову прийшли туди, аби хоч прояснити ситуацію для себе, що ж сталося.

«Не знаємо, коли передзвонить, може, за тиждень, може, за два. Звертайтеся до лікарів, а хочете, подавайте в суд. Нам однаково. Трапився казус, прорвало внутрішню трубу, тому й відвалився шматок даху. А з вами нічого не сталося, ну, трошки намокли» — відповідав персонал, — продовжує розповідати Марія. — А якщо б не текла перед цим вода, а відразу ж впала б нам на голову та важка брила? «Але ж не сталося такого», — говорили нам. Як би там не було, ми ж прийшли у новому одязі, із зачісками! І вечір був зіпсований остаточно. Ми консультувалися з юристом й він порадив, що маємо повне право вимагати бодай моральну компенсацію».

Насамкінець дівчатам сказали, мовляв, претензії пред’являйте не до нічного клубу, а безпосередньо в торговельно-розважальний комплекс «Подоляни», тому, що директор закладу «Холідей» лише орендує там приміщення. Відтак за стічні труби відповідає не він.

Анастасія Щаслива, Погляд

Тернопіль

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Кві
06
"Селищна рада виділила, що могла, – 8 тисяч гривень". Як працюють медики в Монастириському районі

Знайомство з Монастириським районом для широкої української аудиторії розпочалось 25-го березня, коли там від коронавірусної хвороби помер 68-річний чоловік (мешканець села Ковалівка, Монастириський район).

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією